Можливі ускладнення
- Анемія внаслідок рясних кровотеч
- Безпліддя
- Перекручування ніжки міоматозного вузла
- Злоякісна трансформація вузлів
Лікування та профілактика
- Гормонотерапія для зменшення розмірів міоми
- Хірургічне видалення (міомектомія, гістеректомія)
- Емболізація маткових артерій
- МРТ-абляція вузлів
- Профілактика: здоровий спосіб життя, контроль маси тіла, регулярні огляди у гінеколога
Прогноз та перебіг захворювання
За умови своєчасного лікування прогноз сприятливий. Міома може зупинити свій ріст після менопаузи.
Рекомендації пацієнтам
- Регулярно проходити обстеження у гінеколога
- Дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування
- Контролювати масу тіла та харчування
- Обмежити фізичні навантаження за рекомендацією лікаря
- Приймати призначені лікарем ліки та проходити фізіотерапію
- Гормональні порушення (надлишок естрогену)
- Генетична схильність
- Вік старше 30 років
- Ожиріння, цукровий діабет
- Безпліддя в анамнезі
- Раннє менархе, пізня менопауза
Методи діагностики
Можливі ускладнення
- Анемія внаслідок рясних кровотеч
- Безпліддя
- Перекручування ніжки міоматозного вузла
- Злоякісна трансформація вузлів
Лікування та профілактика
- Гормонотерапія для зменшення розмірів міоми
- Хірургічне видалення (міомектомія, гістеректомія)
- Емболізація маткових артерій
- МРТ-абляція вузлів
- Профілактика: здоровий спосіб життя, контроль маси тіла, регулярні огляди у гінеколога
Прогноз та перебіг захворювання
За умови своєчасного лікування прогноз сприятливий. Міома може зупинити свій ріст після менопаузи.
Рекомендації пацієнтам
- Регулярно проходити обстеження у гінеколога
- Дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування
- Контролювати масу тіла та харчування
- Обмежити фізичні навантаження за рекомендацією лікаря
- Приймати призначені лікарем ліки та проходити фізіотерапію
- Біль в нижніх відділах живота та попереку
- Тривалі та рясні менструації
- Болі під час статевого акту
- Порушення функції суміжних органів через здавлення міомою
- Безпліддя, викидні, невиношування вагітності
Причини та фактори ризику
- Гормональні порушення (надлишок естрогену)
- Генетична схильність
- Вік старше 30 років
- Ожиріння, цукровий діабет
- Безпліддя в анамнезі
- Раннє менархе, пізня менопауза
Методи діагностики
Можливі ускладнення
- Анемія внаслідок рясних кровотеч
- Безпліддя
- Перекручування ніжки міоматозного вузла
- Злоякісна трансформація вузлів
Лікування та профілактика
- Гормонотерапія для зменшення розмірів міоми
- Хірургічне видалення (міомектомія, гістеректомія)
- Емболізація маткових артерій
- МРТ-абляція вузлів
- Профілактика: здоровий спосіб життя, контроль маси тіла, регулярні огляди у гінеколога
Прогноз та перебіг захворювання
За умови своєчасного лікування прогноз сприятливий. Міома може зупинити свій ріст після менопаузи.
Рекомендації пацієнтам
- Регулярно проходити обстеження у гінеколога
- Дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування
- Контролювати масу тіла та харчування
- Обмежити фізичні навантаження за рекомендацією лікаря
- Приймати призначені лікарем ліки та проходити фізіотерапію
Міома матки — це доброякісна пухлина, що виростає з м’язового шару матки. Вузли можуть бути розміром від кількох міліметрів до десятків сантиметрів, поодинокі або множинні. Вони не перетворюються на рак, але можуть суттєво впливати на якість життя — викликати кровотечі, біль, проблеми з вагітністю.
Міома — одна з найпоширеніших гінекологічних проблем. За різними даними, до 70–80% жінок мають міоматозні вузли до 50 років, хоча не всі про це знають. Бо міома часто мовчить. Маленький вузол може роками сидіти непомітно, і жінка дізнається про нього випадково — на плановому УЗД перед вагітністю або під час обстеження з іншого приводу.
Я пам’ятаю пацієнтку, яка прийшла з постійною втомою та блідістю. Місячні були “трохи рясніші, ніж зазвичай” — так вона казала. УЗД показало міому 6 см, яка деформувала порожнину матки. Гемоглобін — 70. Вона втрачала кров місяць за місяцем, звикла до слабкості і вважала це нормою. Але це не норма 🩸
Чому з’являється міома? Точної відповіді немає, але відомі фактори ризику: спадковість, гормональні коливання (особливо надлишок естрогену), вік після 30, відсутність пологів, ожиріння, хронічний стрес. Цікаво, що після менопаузи міоми зазвичай зменшуються — бо падає рівень гормонів, які їх “годують”.
Симптоми залежать від розміру, кількості та розташування вузлів. Хтось живе з міомою 10 см і не відчуває нічого. А хтось із вузлом 2 см, що виступає в порожнину матки, має кровотечі, які вимагають госпіталізації. Субмукозні міоми (ті, що ростуть усередину) найчастіше викликають проблеми. Субсерозні (назовні) — рідше, але можуть здавлювати сусідні органи.
Міома не означає обов’язкову операцію. Є жінки, які спостерігаються роками без жодного втручання. Є ті, кому допомагає медикаментозна терапія. А є ситуації, коли без хірургії не обійтися — і це теж нормально. Головне — не ігнорувати симптоми, не боятися діагнозу і розуміти свої варіанти.
Далі стило про те, як розпізнати міому, що з нею робити і коли час діяти ⏰
Симптоми та ознаки
- Біль в нижніх відділах живота та попереку
- Тривалі та рясні менструації
- Болі під час статевого акту
- Порушення функції суміжних органів через здавлення міомою
- Безпліддя, викидні, невиношування вагітності
Причини та фактори ризику
- Гормональні порушення (надлишок естрогену)
- Генетична схильність
- Вік старше 30 років
- Ожиріння, цукровий діабет
- Безпліддя в анамнезі
- Раннє менархе, пізня менопауза
Методи діагностики
Можливі ускладнення
- Анемія внаслідок рясних кровотеч
- Безпліддя
- Перекручування ніжки міоматозного вузла
- Злоякісна трансформація вузлів
Лікування та профілактика
- Гормонотерапія для зменшення розмірів міоми
- Хірургічне видалення (міомектомія, гістеректомія)
- Емболізація маткових артерій
- МРТ-абляція вузлів
- Профілактика: здоровий спосіб життя, контроль маси тіла, регулярні огляди у гінеколога
Прогноз та перебіг захворювання
За умови своєчасного лікування прогноз сприятливий. Міома може зупинити свій ріст після менопаузи.
Рекомендації пацієнтам
- Регулярно проходити обстеження у гінеколога
- Дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування
- Контролювати масу тіла та харчування
- Обмежити фізичні навантаження за рекомендацією лікаря
- Приймати призначені лікарем ліки та проходити фізіотерапію
